Країні потрібні серйозні зміни, або Чому я іду в народні депутати

Я виріс у селі Розумівка Запорізького району без батьків. Мене виховувала бабуся. Кожного дня з 1-го по 10-й клас на рейсовому автобусі їздив навчатися у Біленьківську школу. Після закінчення уроків прямував до Запоріжжя на тренування до спорткомплексу «АвтоЗАЗ». Спорт загартовував мою волю і характер. Вважаю, що мені дуже поталанило в житті. Формуватися як особистості допомагали чудові наставники, серед них і Заслужений тренер СРСР, України Лаврентій Шамонович Майломян. Вони закладали в нас високі моральні цінності, повагу до старшого покоління, до жінок, ніколи не ображати слабшого та ще багато хорошого. Цими принципами керуюсь завжди.

Моя юність пройшла в той час, коли наша Україна формувалась як незалежна держава – на непрості 90-ті роки. Але ми вистояли, побороли розруху і свавілля 90-х, життя стало налагоджуватись. На початку 2000-х років люди в містах і селах почали жити краще. Зміцнювалося сільське господарство, ставали на ноги фермери. Про це знаю не з чуток, адже сам із села. Все відбувалося на моїх очах.

І як же боляче сьогодні від того, що влада знову довела народ до злиднів, до стану невпевненості у завтрашньому дні. А найстрашніше, що може бути, це те, що зараз в Україні війна. Мені нестерпно боляче бачити, як люди на селі, які працюють від світанку до заходу сонця, не можуть звести кінці з кінцями. Не можуть дозволити собі відпочити. Фермерів заганяють в глухий кут непідйомні ціни на пальне, добрива. Люди, особливо пенсіонери, чекають розрахунки за паї як на манну небесну, адже важко прожити з такими пенсіями.

І я розумію, потрібні серйозні зміни в державі. Вибори проходять, а депутати ті ж самі. Закони, якщо й приймають, то більшість з них працює на шкоду державі. Це і антинародний закон «Про пенсії». І закон «Про оренду землі», коли зараз, щоб укласти угоду, фермер повинен викласти 2 тисячі гривень за один договір, а якщо пайовиків 100 чоловік? А як вам закон про те, що владу розпоряджатися сільськогосподарськими землями віддано на милість чиновників із земельного агентства. А ви спробуйте потрапити до них на прийом. Можливість розпоряджатися землею треба негайно повернути сільським і селищним радам. І ми з Вами, мої земляки, цього обов’язково доб’ємося!

У мене болить душа за дітей, які живуть у селах. Я допомагаю дітям і сьогодні. Переконаний, що починати треба з молоді, щоб не втратити це важливе для майбутнього держави покоління. Треба розвивати спорт на селі, прищеплювати здоровий спосіб життя.

Мені соромно за державу, яка наділивши старше покоління статусом «діти війни», ні-чо-го для них не зробила! А це літні люди, котрі не мали нормального дитинства, підлітками відроджували міста і села. Сьогодні вони заслуговують найбільш уважного ставлення до себе з боку держави. Потрібно терміново повертати дітям війни пільги, про які йдеться в законі.

Останнім часом ми втратили надію, що ці зміни відбудуться. Однак, якщо бути пасивними, то доведеться нарікати тільки на самих себе. Якщо лише спостерігати за тим, що відбувається, у наших дітей узагалі не буде майбутнього. Кожен повинен зрозуміти, що він сьогодні більшою чи меншою мірою, але стовідсотково впливає на процес. Не можна опускати рук, треба привести до влади нових чесних людей.

Народ у нас такий збіднілий, зневірений, на Сході йде війна, і лише владі чомусь не соромно, як можна було довести країну до такого стану? Так далі жити не можна!

Я людина вільна від партій, іду на вибори самостійно, щоб мати свободу вирішення Ваших проблем, мої земляки. У мене програма одна – Ваше життя повинне стати кращим. Я не чиновник, якого не знайдеш після виборів, для Вас завжди буду відкритим і доступним.

І це відповідь на запитання: чому я прийняв рішення йти у Верховну Раду. У такій багатій державі трудящі люди не повинні бідувати. Час змінювати ситуацію, і в нас є можливість це зробити.